На превеликий
жаль, мало відомою є діяльність О.Й. Вишнівського як воєнного історика та дослідника.
Нам відомо, що у міжвоєнний
період Вишнівський проживав у Польщі, займався написанням досліджень та
спогадів з історії українських визвольних змагань, збирав документи та матеріали
Армії УНР. В цей час, зокрема у журналі «За державність», побачили світ два його спогади:
«Вапнярка» (1934, № 4) та «До історії „Синіх“ і „Залізних“» (1937,
№ 7). Як
згадує у своїх спогадах «До історії «Синіх» та «Залізних» командир 1-го полку
цього загону на той час полковник
Олександр Вишнівський, підчас погано спланованого наприкінці травня 1919р. наступу на Кам’янець-Подільський загинуло багато вояків, а особливо постраждав Синьожупанний полк .
Рис. 2.1
Олександр Вишнівський в
приміщенні Українського музею (Нью-Йорк, 1960-ті рр.)
Під час Другої світової війни Олександр Вишнівський виїхав до
Німеччини, а звідти у 1948 році до Сполучених Штатів , де оселився у Детройті. (рис. 2.1) У США він не
полишив історичних досліджень і видав в Нью - Йорку у видавництві «Червона калина» 1971 року книгу «Третя Залізна
дивізія», а у 1973 в Детройті капітальну працю про повстансько-партизанський
рух під час визвольних змагань під назвою «Повстанський рух і отаманія». (рис. 2.2) Саме у Америці екзильним урядом УНР Вишнівського було підвищено до рангу
генерал-хорунжого, а дещо пізніше — генерал-поручника Армії УНР. [4. с.2]
Рис. 2.2
Книга О.Й. Вишнівського [електронний ресурс]
Ми
не маємо сумніву, що постать О.Й. Вишнівського стане прикладом для наслідування
нескінченних поколінь української молоді. Бо керівництво
країни, якщо хоче сильної держави, мусить пропагувати
героїчні ідеали та вшановувати героїв, жертва яких лягла в основу нашої, а не
чужої держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар